Невимовна гордість за весь найпрацелюбніший, творчо-плодовитий колектив обіймає кожного з його менеджерів, дизайнерів, журналістів, спеціалістів якнайширшого профілю.

Бо уяви собі, вельмишановний читачу, що якомусь із професорів УКУ віддано в користування Нобелівську премію. І той всесвітньо відомий пан професор, хоче він того чи ні, мусить мирно собі жити з нашим найдостойнішим Відділом.

Бо хто, як не ми заанонсуємо сю новину, та ще й заанонсуємо так, щоби всім було з першої коми зрозуміло, що пану професору залишив спадщину саме шведський фізик, а не вождь світового пролетаріяту.

А жиє і творить наш Відділ так:

Керівництво

Зі самого рання, щойно сходиться вся творча сестро-братія, вмикається під рівномірне гудіння блоків живлення вся якнайсучасніша оргтехніка. Про невимовну жертовність і брато-сестролюбіє наших діячів інформаційного простору свідчить невтомне сновигання когось із нас просторими салями Відділу із пропозицією приготувати всім, хто потребує, кави чи чаю, з цуком чи без.

Коли аромати традиційних европейських напоїв оповиють романтичні салі з колюмнами та бароковим склепінням, коли якнайкреативніші особистості поринуть в творчий екстаз під рівномірне психоделічне гудіння компутерів, наступає пора канонічної візитації „першої леді” Відділу, цебто, його невсипущого керівника пані Наталі Климовської.

Виявивши всі „чорні” діри в інформаційному просторі, благородна шефиня допомагає і словом і ділом недосвідченим та нетямущим спеціялістам PR -у різних кольорових спектрів творити неповторну авру Українського Католицького Університету.

Наталя Климовська

 

Секретаріат

Щоби весь трудящий нарід УКУ вчасно знав, що діється в його Alma mater , спеціяльно призначена для сього панянка збирає інформацію звідусюди, надає їй відповідної форми і розсилає всім, всім, всім. Панянку звати Наталя Заневич, а треба вам знати то для того, щоби колись, зателефонувавши в УКУ, ви знали чий ніжний голосочок підтверджує вам, що то направду є Український Католицький Університет, а не метеостанція.

Наталя Заневич

 

Архіватор

Коли в УКУ трапляється якась дефіляда, всі поважні львівські видання просто жадають збагатитися там інформацією для завтрішнього номера. Життя їм полегшує пані Іванка Могиляк, яка старанно пересилає всім їм останні попередження у вигляді прес-релізів про то, що має статися. Як стало відомо з достовірних джерел, львівські газетярі сподіваються вчасно отримати від пані Іванки прес-реліз про кінець світу і прес-конференцію о. Ректора з цього приводу. Але правдивим покликанням достойної пані є архіви. Саме завдяки їй кожен може вичитати, що колись нашкробав, або що колеги шкробали про УКУ. В архівах Іванки – всі знимки відомих і невідомих авторів, включно зі знимками авторства Леонардо де Пристайро і П´єдро де Дулльо. Використовуючи свої феноменальні знання буржуйської американської мови, Джоана час до часу транслює деякі штуки з ангельської на солов'їну.

Іванка Могиляк

 

Струя

Яко правдивий митець, агресивно-емоційний і троха збуджений вривається в творчу майстерню пан знимкар Грицько Пристай, він же Леонардо де Пристайро. В нього на умі завжди різні ракурси, фокуси, затемнення, які чергуються зі спалахами. Він обвішаний найгрізнішою зброєю постмодерну – знимкачами, себто, фотоапаратами ріжних марок: від "Смена 8А" до " Olympus". Пан Грицько безкомпромісний у своїй творчості і тому часто змушенй відстоювати свою позицію в грізному двобої з паном веб-майстром Олегом Кузьо. Це протистояння на кодовій мові Відділу має назву "Bomberman".

Грицько Пристай

 

Контакти

То, що нас читають на найамурнішій мові світу, заслуга суперового інтернаціонального тандему – пані Ірини Роговської та Лаури Аржаковської. Українка і француженка плідно співпрацюють, аби благородна ідея УКУ стала відомою нащадкам Рабле та Екзюпері. Мадам Аржаковська начиняючи франкомовну версію нашого сайту, досягла значних успіхів у вивченні мови міжнародного спілкування ЮНЕСКО – української. Окрім того, вона плідно налагоджує контакти з поважними паризькими буржуа, і час до часу привозить іх в УКУ.

Ірина Роговська

Лаура Аржаковська

Менеджмент

За мир і дружбу з УКУ українських робітників, селян та інтелігенції відповідають дві чарівні панни з поважними посадами менеджерів по зв'язках з громадськістю Божена Пеленська та Наталя Бабик. Вони дбають за те, аби ліниві парафіяни не розслаблися і активно готувалися до вступу в найпрестижніший навчальний заклад України – УКУ. Оті панни, яко міністри закордонних справ УКУ їздять з офіційними і неофіційними візитами по вкраїнських містах і селах, підписуючи Договори про мир, дружбу і пироги з найдостойнішими представниками клиру та мирян. З мішком PR-технологій, наче дощик в пустелю, впурхує у Відділ його позаштатний менеджер-аналітик панна Оля Босак. В неї завжди купа ідей, які вона алярмово починає реалізовувати. То є направду укуківський феномен, бо обслуговує вона нараз декілька відділів, які потребують її експертиз.

Божена Пеленська

Наталя Бабик

Оля Босак

Журналісти

А щоби ви то всьо знали, читали і передавали іншим, Відділ терпить нас, писак, яких ще інколи називають журналістами і які це все винишпорюють, гіперболізують, перекручують і в такім вигляді підносять своїм читачам. Є нас наразі троє, було четверо. То є Петро Дідула, майже шеф, коли відсутня шефиня і пахан всіх журналістів; чарівна і вмиротворена панна Інна Залуцька, дитинна, злотоцінна; і я, хронікар кримінальної хроніки Відділу, Влодко Хіцяк. Ще час до часу в нас на невизначені терміни з'являється справжній професіонал з телєвізії Леся Головата. Тутки вона робить кіна про УКУ, а як має вільну хвилю бігає з диктофоном за поважними людьми, обіцяючи їм чоколядку в кінці розмови. Але чоколядки все ж не дає,бо вона істинний журналіст, а теперка – наш спецкореспондент в Любліні.

Петро Дідула

Інна Залуцька

Влодко Хіцяк

Леся Головата (зліва)

 

Веб

Теперка в світі, кажуть, є така штука, як інтернет. Підозрюємо, дорогенькі читачі, що вам вже про то розказали, раз ви сі рядки читаєте. Але написати то ще не штука. А щоби це все закинути в ту страшну павутину, маємо спеціяльні технольогії, й, відповідно, технольога, і не одного. Щоправда, вони себе воліють називати веб-майстрами і дизайнерами, то, видко, гонору більше. А ними є високоповажні Олег Кузьо та Ігор Кисилевич. Їхня ділянка праці – цілковита таємниця для непосвячених, а самі вони не дуже й то люблять о тім розбалакуватися, та ще й неофітам. Може, навіть, здаватися, що вони ніц не роблять, йно кніпками клацають. Але так не є, бо щойно ми щось там сотворимо, як воно потрапляє перед очі навіть потенційному абітурієнові з Нової Гвінеї. Правду каже львівський клясик: „Інтернет – сила!”

Олег Кузьо

Ігор Кисилевич

 

На превеликий жаль, ніхто з нас не має цьоці в Занзибарі, ані вуйка у Филипинах, тому мусимо писати такі-во штуки і знимкувати ріжні писки. А так, зглядно, жиємо в мирі, від зарплати до чиїхсь іменин, хрестин, вінчанння.

В глибокій надії, що вам, людоньки, хоч трохи щось стало зрозуміло про нашу тяжку, нелюдську, клопітку працю, дозволю собі зробити брейк, аби випити кави, чого й вам бажаю. А ще – цікавого шпацеру сторінками, рубриками та іншими знаними вам стежками нашої павутини.

З Богом!!!